COCAIN 97% Лакинск

Ман, ну что ты такой слоупок? Открывай глазки и включай мозг, я тебе чудесную историю расскажу - как я купил закладки кокаинчика, а потом поехал на поезде, перебравшись на его крыше! Готовься, это будет горячо!

Итак, все началось несколько месяцев назад. Сижу я тут дома, скучно так, интернет побеждал и я думал, как же это все шеймит! Но вдруг я вспомнил, что у мояшкина (лучшей подруги) завалялся барбик. Ну, как ты думаешь, что это за барбик? Не игрушечная кукла, а коварный штучек в виде наркоты! Вот так вот, дорогой друг, я начал свой криминальный марафон.

Звоню я мояшкине и говорю: "Слышь, давай закладки с крепким эффектом, хочу немного развлечься". Она не шеймит и говорит, что может помочь. Я доволен: не придется метаться по улицам в поисках наркоманов.

Проходит неделя, я снова встречаюсь с мояшкиной. Она вытаскивает из сумочки пакетик с белым порошком. Взял я себе немного, заплатил, и пошел радоваться жизни. Но чувство было не то - не такое, как я вижу в интернете наркоток. Решил спросить у мояшкиной, что это за шляпа.

"Это не кокаин, ман, это экстази. Он тебя не так сильно ударит, но тоже весело будет", - ответила она.

В общем, я решил не заморачиваться и просто закатить крутую вечеринку с экстази. Позвал всех своих друзей, собрались у меня дома. Все были такие счастливые и беззаботные, словно нас забросили на карибский остров. Музыка гремела, свет мигал, и мы все были в ритме этой сумасшедшей ночи.

Проходили дни, и я все больше и больше увлекался марафоном наркоты. Заказывал разные закладки через интернет, посылки приходили прямо к моей почтовому ящику. Чувствовал себя настоящим гопником, который приходит во владение всего мира.

Следующий шаг был покорить поезд. Давно мечтал полететь на его крыше и почувствовать дыхание скорости на своей коже. А, ман, был ли ты на крыше поезда? Скажу тебе, это просто безумие! Полетел я таким образом не один раз - раз на экстази, раз на кокаинчике, раз вообще просто так, чтобы почувствовать адреналин в жилах.

Один из таких полетов на поезде я запомню на всю жизнь. Уже ночь, вокруг темнота и полное безумие. Летим по высоте, простирайся жизняшка, да не спугни. Кажется, что нас ни что не может остановить. Я чувствую себя королем, настоящим героем, который постигает новые вершины.

Но вдруг что-то не так. Вижу я чувака на боковой дорожке, создается впечатление, что его что-то душит. Медлительно двигается, словно зомби. Приближаемся, замечаем его кожаные ботинки и громкую гопницкую репу, качающуюся в наушниках.

Наши группка подходит поближе и останавливается. Мы смотрим на него, он смотрит на нас. Внезапно, душнила, которая тут же кинулась на нас со словами: "Так, бандюганы, что делаете на моей территории?".

"Мужик, не шейми, мы тут просто погулять решили, а ты что делаешь на ветке поезда? Это же опасно!", - сказал я, пытаясь успокоить эту нервную мацу.

"Это моя территория, я тут банду набирал! Вот идите отсюда, иначе пожалеете!" - буркнул он в ответ.

Что ж, нам не оставалось ничего другого, кроме как уходить. Поверь мне, друг, когда ты в таком состоянии, ты вообще не хочешь спорить. Наши ноги несли нас прочь от этой душнилы, но этот эпизод только добавил острых ощущений и адреналина.

В итоге, мояшкина

подарила мне незабываемые эмоции и впечатления, которые навсегда останутся в моем сердце!

Вот так, дружище, я поделился своей историей о том, как я купил закладки кокаинчика и катался на поезде на его крыше. Это был настоящий марафон и безумие! Заметь, я не призываю никого делать то же самое, это всего лишь рассказ о моих сумасшедших приключениях. Живите полной жизнью, не дайте себя овладеть дурными привычками. Тебя слушалось, пацан?

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.